Ніхто точно не знає, коли у людей з’явилися поцілунки. Однак практика притискання губ до іншої людини, чи то дружня, чи то романтична, не є універсальною. Це свідчить про те, що тут, ймовірно, більшу роль відіграє культура, а не інстинкти. Втім, така практика властива не лише людям, а й деяким приматам. На основі цього приматолог та еволюційний психолог з Університету Ворика у Великобританії Адзірано Ламейра висунув свою гіпотезу про виникнення поцілунків, пише УНН з посиланням на Science alert.
Деталі
На думку дослідника, перші поцілунки були частиною повсякденного значення піклування один про одного у наших предків. Ламейра зробив такий висновок на основі спостережень за поведінкою приматів: коли один примат допомагає іншому доглядати за собою, стикаючись з проблемою, наприклад, паразитом, він нахиляється і захоплює проблему губами, дбайливо висмоктуючи її. Дослідник припускає, що хоча з часом люди втратили потребу в такому догляді, таке майже ритуальне діяння, як поцілунок, все ж збереглося.
"Гігієнічне значення догляду за партнером у процесі еволюції людини зменшилося через втрату шерсті. Однак навіть ті короткі сеанси, які залишилися, як і передбачалося, зберегли б фінальну стадію "поцілунку", врешті-решт залишившись єдиним слідом колишньої ритуальної поведінки для сигналізації та закріплення соціальних і родинних зв’язків", - вважає вчений.
Згадки про поцілунки між людьми датуються тисячоліттями. Таким чином, цей аспект взаємодії не підлягає швидкоплинній моді. У минулому висловлювалися припущення, що поцілунок пов'язаний з годуванням немовлят попередньо пережованою їжею. Однак поцілунок передбачає випинання губ, а також певну ступінь всмоктування. А годування дитини попередньо пережованою їжею вимагає виштовхування її в рот дитини. Тому таке припущення виглядає дещо сумнівним. Інше припущення вбачає, що поцілунки могли виникнути з ритуалу обнюхування. Але виникає питання - чому в цьому процесі повинні бути задіяні уста?
Ламейра вважає, що практика поцілунків є частиною соціальної взаємодії, ритуалів, що зміцнюють соціальні зв’язки і заспокоюють. Такий висновок зроблений на основі того, що людина, як і примати, є соціальною істотою. У приматів однією з найпоширеніших форм соціальної взаємодії є грумінг, тобто догляд за іншим членом соціальної групи, за його шкірою та шерстю: вичісування, видалення паразитів, відмерлих клітин шкіри, сміття та бруду. Окрім безпосередньої гігієнічної мети, такі дії допомагають встановлювати та підтримувати союзи, ієрархію, згуртованість завдяки контакту, що викликає викид ендорфінів, які знижують рівень стресу і сприяють виникненню відчуття благополуччя. Таким чином, між тими, хто здійснює догляд, і тими, хто його отримує, ще більше зміцнюється зв’язок.
Але в порівнянні з приматами, люди загалом витрачають на 89% менше часу на піклування про інших - ми втратили хутро і розробили методи самостійного догляду за собою. Однак, як вважає дослідник, ми цілком могли зберегти рудиментарні залишки цього важливого ритуалу. Ламейра називає це "останнім поцілунком грумера". З такого дотику в подальшому цілком міг розвинутися і поцілунок з уст в уста. Але подальша еволюція поцілунків залежала від культурних і соціальних контекстів, вважає дослідник.