США підривають старі принципи. Чому їхня політика не приносить користі Україні - Ілля Куса.

Про новий американський світопорядок.

Державний секретар Марко Рубіо дав інтерв'ю, з якого випливає, що США були змушені взяти на себе роль глобального поліцейського та всіляко підтримувати ліберальний світопорядок, заснований на правилах.

Потім щось пішло не так, і цей порядок почав працювати проти США, ставши тягарем на їхній шиї. Через це американці тепер повинні його відкинути і припинити підтримувати, повертаючись до більш "природного стану" міжнародних відносин.

Природне стан, згідно з Рубіо — це великодержавне протистояння за фактичної багатополярності, економічному націоналізмі та пріоритету права сили над силою права.

Я думав, що ніколи не почую такого від США, але, здається, вони вирішили, що настав час повернутися до політики першої половини XX століття. Економічно це логічно з точки зору американських інтересів, і це буде працювати на них.

Політично та ідеологічно, США руйнують старі принципи, на яких базувалося їхнє лідерство, але при цьому поки що не пропонують нових (принаймні, з інтерв'ю Рубіо я не побачив жодного нового бачення).

По суті, адміністрація Д. Трампа зробила те, чого не хотіли робити при Байдені: зайняла концептуальні позиції інших політичних лідерів, які вже багато років говорять про багатополярний світопорядок: Індія, Туреччина, Росія, Китай, Індонезія, ПАР, Бразилія, Мексика, Іран, Саудівська Аравія, ОАЕ, Алжир та багато інших.

У такій політичній реальності програють країни ЄС, більшість з яких поки не хочуть займати цю позицію і все ще вважають її антизахідною та небезпечною для свого морального переваги, ідеологічного проекту та політичного лідерства.

Ще в програші малі та середні держави, які не мають достатніх ресурсів для самостійної гри, наприклад, Україна, Молдова, Вірменія, Грузія, Білорусь тощо. На мою думку, у такій конфігурації вони опиняються перед вибором з трьох варіантів:

1. Приєднатися до великого гравця як молодший партнер, щоб через такий асиметричний альянс пережити важкі часи та залишитися на плаву.

2. Створити свій власний альянс малих держав на субрегіональному або регіональному рівні, щоб разом пережити цей період і відбиватися від зовнішніх загроз, але для цього необхідно виробити розуміння колективних інтересів і постійно йти на взаємні компроміси заради спільного блага.

3. Закріпити нейтралітет, щоб залишитися за бортом основної сутички. Однак така політика повинна бути підкріплена ресурсно та пов'язана з конкретним функціоналом, який буде пояснювати і забезпечувати нейтралітет такої держави, і комунікувати, чому її існування в такому статусі вигідно великим гравцям.